Аннотация к книге "Фолио. Графіті. Ексгумація міста . Поваляева"
Хто може сказати про свою книжку краще за автора? Отже, Світлана Поваляєва: «Коли «Ексгумація міста» готувалася до перевидання у «Фоліо», я подумала: «Нарешті я відредагую весь цей жах! Нарешті повиправляю всі ляпи повикидаю якісь «наївнощі»... Але я раптом відчула, що це нечесно! Чесно - визнати процес свого літературного становлення з усіма його кривляннями, змиритися з тим, що ти - це ти, а людей, які ніколи не помиляються, не існує в природі. Повиправляти власноруч тексти, які вже виходили...
Хто може сказати про свою книжку краще за автора? Отже, Світлана Поваляєва: «Коли «Ексгумація міста» готувалася до перевидання у «Фоліо», я подумала: «Нарешті я відредагую весь цей жах! Нарешті повиправляю всі ляпи повикидаю якісь «наївнощі»... Але я раптом відчула, що це нечесно! Чесно - визнати процес свого літературного становлення з усіма його кривляннями, змиритися з тим, що ти - це ти, а людей, які ніколи не помиляються, не існує в природі. Повиправляти власноруч тексти, які вже виходили друком, - це все одно, що у фотошопі робити зі своїх фоток красу неземну гламурну - якусь кончену барбі. Отже «Ексгумацію міста» можна сприймати як історичну правду на тему «як Поваляєва вчилася писати». Це моя перша книжка за ліком, а для мене - «передкнига», я її люблю за драйв і розхристаність і, чесно, не люблю за, м’яко кажучи, недосконалу стилістику і ненормативну мову. Утім, майже про все, чого я не люблю і що люблю, ви зможете у цій «передкнизі» прочитати».
Оставить комментарий